На мою думку, наразі питання підсудності тих чи інших спорів є ахіллесовою п'ятою українського правосуддя. Відсутність чітко визначених ознак предметної підсудності у процесуальних кодексах часто призводить до скасування прийнятих рішень, закриття проваджень. Результати таких наслідків плачевні для сторін, які потребують судового захисту. Це і втрата часу, пропуск терміну на оскарження, матеріальні та моральні втрати.
Верховний суд, намагаючись систематизувати правила предметної підсудності, часто лише погіршує ситуацію. Один з прикладів — оскарження рішень, прийнятих на загальних зборах об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Перелік питань, які ухвалюються на таких зборах є дуже широким. Серед них, склад правління, затвердження редакції Статуту, розмір внесків на утримання будинків, кошторис та інше. Рішення з таких питань не завжди підтримуються одностайно всіма учасниками зборів. Непоодинокі випадки оскарження рішень зборів ОСББ в судах.
При цьому, до 2019 року якщо і виникали питання щодо підсудності, вони виключно стосувались державної реєстрації ОСББ як юридичної особи та державної реєстрації змін юрособи або її керівних органів. Тобто стояло питання, чи підлягають такі спори розгляду адміністративними судами чи судами загальної юрисдикції, і виникало це питання у разі, якщо відповідачем у даному спорі був орган державної реєстрації або державний реєстратор.
Щодо розгляду даної категорії спорів за правилами ГПК як корпоративного спору, то позиція Верховного суду була викладена в постанові від 23.01.2018 р. по справі № 925/1321/16 в якій Касаційний господарський суд дійшов висновку, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративними. Відповідно, спір у справі між фізичними особами — співвласниками багатоквартирного будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративним та враховуючи положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.
З логікою КГС ВС складно не погодитись, однак Велика палата ВС дійшла іншого висновку, дуже спірного як на мою думку. У постанові від 20.09.2018 р. по справі №813/6286/15 ВП ВС наголошує, що процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.
Вважаючи за необхідне заповнити цю прогалину закону, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.
Аналогічні висновки викладені Великою палатою Верховного суду у постанові від 06.02.2019 по справі №462/2646/17
Така, досить спірна позиція, остаточно заплутала місцеві та апеляційні суди, як мінімум в Київській області. Як наслідок маємо невтішну ситуацію, коли одні й ти самі суди у подібних ситуаціях виносять зовсім протилежні рішення.
Як приклад — дві справи, які розглядались Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та Київським апеляційним судом.
У справі №357/9099/19 за позовом співвласника до ОСББ "Бульвар Княгині Ольги 15" Білоцерківським міськрайонним судом було відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено позивачу його право оскаржити рішення зборів у порядку господарського судочинства. Приймаючи дане рішення, суд посилався на вищезазначену правову позицію ВП ВС, однак Київський апеляційний суд дану ухвалу скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова Апеляційного суду від 09.10.2019 у справі №357/9099/19
Майже одночасно Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалюється рішення у справі №357/2142/19 за позовом співвласника до ОСББ "Некрасова 46-А", яким задовільняються у повному обсязі позовні вимоги щодо скасування рішень загальних зборів. Однак, дане рішення Київський апеляційний суд також скасовує, провадження у справі закриває, вже посилаючись саме на правову позицію Великої палати Верховного суду. Постанова Апеляційного суду від 27.01.2020 у справі №357/2142/19
Таким чином, замість захисту прав громадян, суди займаються зовсім іншими питаннями з подання Верховного суду.